Найбльшу частку учасникв (87,1 %) складають невеликавтопдпримства, парк рухомого складу яких нарахову вд 1 до 20 вантажвок[див.: 58, с. 79]. <<В основному це приватн компан, що працюють задовгостроковими угодами з постйними замовниками, причому немалу часткусеред них займають фрми – представництва крупних мжнародних корпорацй,дочрн пдпримства ноземних компанй або укранськ пдпримства з 100 %ним ноземним капталом>> [50, с. 72]. Однак серед них слабо представлен крупнпдпримства, автопарк яких склада понад 50 вантажвок (2,7 %) [див.: 58, с. 79].В основному це колишн державн пдпримства, що на сьогодн акцонован, якуспадкували не тльки застарлу матеральну базу, але й неативний авторитет<<Совтрансавто>>. Господарська дяльнсть останнього <<не була не тлькидосконалою, але й достатньо ефективною, причому як у структурному, так ворганзацйно-управлнському вдношеннях>> [211, с. 80]. Як наслдок, часткавантажв, перевезених у мжнародному сполученн дослджуванимиавтогосподарствами вано-Франквсько, Льввсько та Тернопльсько областей, запдсумками 1996 р. заледве перевищу 1 % вд загального обсягу перевезень.Поряд з тим снуюча щльнсть зовншньоекономчних зв’язкв далеко незавжди свдченням х доцльност рацональност. Так, наприклад, з позицйсьогодення простежуться неефективнсть пдходв у колишньому СРСР щодомсця транспорту в економчнй систем принципв формування транспортнихзв’язкв. це не тльки прорахунки, як практично неминучими за умовицентралзац планування. Основна х причина крилась у вдмежованост негнучкост правово бази перевезень, з допомогою яко суворо контролювалисьорганзацйно-технологчн зв’язки транспортного комплексу.
|